Публикации

Фисатиди А.Д.

Основания, способы и последствия расторжения договоров// Юридический советник.-2008.-№5(25).-С.65-66.

На перший погляд просте питання на практиці часто викликає непорозуміння: при підготовці договору – яким поняттям оперувати «розірвання договору», «припинення договору» чи «припинення зобов’язання»? Чи є вони рівнозначними, або одне є наслідком іншого?

Сподіваюсь, що викладені в цій статті міркування, допоможуть в цьому розібратися.

Так, стаття 651 ЦК України закріплює підстави для зміни або розірвання договору.

Із змісту зазначеної норми вбачається 3 підстави для розірвання договору:

  1. згода сторін;
  2. одностороння відмова від договору, якщо таке право передбачено законом або договором;
  3. істотне порушення договору, та інші випадки, встановлені договором або законом.

 

1. Способом реалізації першої підстави розірвання договору є можливість сторін за договором в будь-який час укласти дво- чи багатосторонній правочин, спрямований на припинення цивільних прав та обов’язків, що виникли на підставі такого договору.

 

2. Договором або законом може бути передбачено право сторони відмовитися від договору.

Покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу у разі відмови продавця передати проданий товар, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару, у випадках порушення вимог про тару та(або) упаковку (статті 665, 678, 686 ЦК України).

Причому закон не обмежує право на відмову від договору тільки за наявності порушень своїх обов’язків за договором іншою стороною, або якимось іншими умовами. Тобто законом або договором можуть встановлюватись будь-які підстави виникнення права на односторонню відмову від договору.

Крім того, закон навіть передбачає випадки, коли умови про відмову від права на односторонню відмову  від договору є нікчемними.

Так, згідно ст. 739 ЦК України, платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти. Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною. Таке ж право на односторонню відмову від договору доручення надано обом сторонам цього договору згідно ст. 1008 ЦК України, яка також закріплює нікчемність умов про відмову сторін договору доручення від зазначеного права.

Способом реалізації права на односторонню відмову від договору є односторонній правочин. Такий правочин може бути вчинений шляхом викладення повідомлення або заяви (будь-якого іншого документу), яким одна сторона повідомляє другу про свою відмову від договору.

Статтею 953 ЦК України поклажедавцю надано право в будь-який час пред’явити вимогу про повернення речі, яка передана на зберігання, хоч би передбачений договором зберігання строк і не закінчився. Пред’явлення такої вимоги також слід кваліфікувати як вчинення правочину на дострокове розірвання договору.

Згідно ч.2 ст.701 ЦК України, якщо покупець не з’явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається, що покупець відмовився від договору, якщо інше на встановлено договором. Тобто діям та бездіяльності сторони також може бути надано значення відмови від договору.

 

3. Що стосується права вимагати в суді розірвання договору, то підставою для цього є не тільки істотне порушення умов договору (критерії істотності викладені в ч.2 ст. 651 ЦК України). Ціла низка випадків виникнення права на розірвання договору дарувальником передбачена в ст. 727 ЦК України. Право вимагати розірвання договору ренти надано одержувачу безстрокової ренти у випадках, передбачених ст. 740 ЦК України.

            Способом реалізації права на розірвання договору є рішення суду.

 

            Згідно ст. 651 ЦК України, всі зазначені підстави, реалізовані у вищевикладені способи, мають результатом розірвання договору.

            Відповідно до ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

           

Все зазначене можна викласти у вигляді схеми:

 

        підстави                            способи                       результат                       наслідок      

                                                   реалізації

 

 

Досить часто законодавцем вживається поняття припинення договору.

В коментарі до статті 651 ЦК України1 зазначено, що поняття припинення договору є найбільш широким, стосовно якого розірвання договору має розумітись як видове поняття.

Так стаття 755 ЦК України має назву «Припинення договору довічного утримання (догляду)» та складається з двох частин:

1) підстави розірвання договору за рішенням суду;

2) підстава припинення договору.

Тобто на прикладі цієї статті очевидно, що до поняття припинення договору включається поняття розірвання договору як його складова частина.

             

1 Див.: Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар під редакцією А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань – Т.3 – К.А.С.К.; Севастополь. Ін-т юрид. дослідж., 2005.

 

Вересень 2008 р.

Дата публикации: 2008 год